Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Подано хронологічно-тематичний огляд розвитку європейської філософської думки від її зародження до сьогодення. Розглядається формування основних складових та тематики філософування в епоху античності (онтології, гносеології, соціальної філософії, філософської антропології), середньовіччя (апологетики, патристики, схоластики). Висвітлюються філософські погляди Н.Макіавеллі, Д.Бруно в епоху Відродження, а також Ф.Бекона, Р.Декарта, І.Ньютона, Лейбніца, Кларка, які символізують нові пріоритети філософії і науки нового часу. Значну увагу приділено розвитку класичної філософії (І.Кант, Гегель, Ф.В.Й.Шеллінг, Й.Г.Фіхте, Д.Юм) та філософії новітнього часу і сучасності, зокрема, позитивізму, постпозитивізму, неопозитивізму, структуралізму, діалектичному та історичному матеріалізму та ін.

Освещены проблемы духовности и гуманитаризации в образовании и социальной жизни. Описаны основные каналы проникновенния культурных влияний. Рассмотрена теология смеха в постхристианском мире. Проведен социокультурный анализ новых харьковских микротопонимов-граффити. Раскрыта роль символа веры для единства христианства.

Обстежено 31-го хворого на цукровий діабет (ЦД) II типу, суб- та декомпенсованого за глікемією та ліпідним профілем, з надлишковою масою тіла або ожирінням, середнього віку. За відсутності ниркової недостатності верифікована нормогомоцистеїнемія, неасоційована з класичними чинниками ризику атерогенезу, інсулінорезистентністю, складовими хронічного запального процесу та маркерами оксидативного стресу. Вищеозначене та пряма кореляція гомоцистеїнемії з рівнями креатиніну в сироватці крові засвідчують визначальну роль нирок у забезпеченні гомеостазу гомоцистеїну. Одержані результати доводять мінорний внесок чутливості до інсуліну в метаболізм гомоцистеїну та засвідчують обмежену інформативність гомоцистеїнемії натще як чинника ризику атерогенезу у хворих на ЦД II типу за відсутності проявів ниркової недостатності.

Обследован 31 больной сахарным диабетом (СД) II типа, суб- и декомпенсированный по показателям гликемии и липидного профиля, с избыточной массой тела или ожирением, среднего возраста. При отсутствии почечной недостаточности верифицирована нормогомоцистеинемия, неассоциированная с классическими атерогенными факторами риска, инсулинорезистентностью, маркерами хронического воспалительного процесса и оксидативного стресса. Вышеуказанное и прямая корреляция гомоцистеинемии с уровнями креатинина в сыворотке крови подчеркивают определяющую роль почек в обеспечении гомеостаза гомоцистеина. Полученные результаты доказывают минорный вклад чувствительности к инсулину в метаболизм гомоцистеина и свидетельствуют об ограниченной информативности гомоцистеинемии натощак, как фактора риска атерогенеза у больных СД II типа в условиях отсутствия почечной недостаточности.

31 middle-age patients with poorly controlled type 2 diabetes mellitus, dysglycaemia, dyslipidaemia and overweight or obesity were observed. In the absence of renal failure there was normohomocysteinaemia unassociated with classical proatherogenic risk factors, insulin resistance, inflammation and oxidative stress markers. The direct correlations of serum homocysteine with creatinine levels underline the determinant role of kidney in providing of homocysteine homeostasis. The data suggest a minor input of insulin sensitivity to metabolism of homocysteine and the limited informativy of fasting homocysteinaemia as a risk factor of atherogenesis in type 2 diabetic patients under renal insufficiency absence

Вивчено ефективність та нешкідливість використання нового цукрознижуючого препарату "Діакамф". Обстежено 80 хворих на цукровий діабет ІІ типу, 50 з яких поряд з терапією похідними сульфонілсечовини одержували "Діакамф" у дозі 0,75 г на добу. Досліджувані показники порівнювалися з показниками групи контролю, пацієнти якої одержували тільки похідні сульфонілсечовини.

Autoimmune polyglandular thyroiditis case of type III syndrome is represented in the article along with physical, laboratory and instrumental data.

Досліджено проблему ідентичності соціального суб'єкта, актуалізовану тими суттєвими трансформаціями, які відбуваються в світі та, в особливих формах, в Україні. Наявні наукові та філософські підходи і методи розв'язання даної проблеми не є послідовними та ефективними, тому застосовано новий підхід до аналізу ідентичності, який грунтується на експлікації та концептуалізації дискурсивного аспекту феномену ідентичності (дискурсивної ідентичності). Даний аспект опосердкований мовою культури, втілений у текстах, творах мистецтва, способах їх аналізу та інтерпретації. Запропонована на такій підставі концептуалізація дискурсивної ідентичності з'ясовує взаємозв'язок ідентичності соціального суб'єкта з сучасними формами його самореалізації та самоусвідомлення в культурі, зокрема, в художній літературі та металітературі. Доведено, що суперечливий характер форм репрезентації суб'єкта в дискурсах модернізму і постмодернізму пов'язаний з розвитком нових типів взаємодії людини і суспільства та відкриттям більш складної структури суб'єктивності. Встановлено, що тут відбивається і відбувається не "смерть суб'єкта" (зокрема, автора художнього твору), а розпад унітарності його "Я". Усвідомлення у такий спосіб багатовимірності та множинності "Я" значно впливає на характер соціальної ідентифікації людини "за умов постмодерну".

Висвітлено актуальні питання практичної філософії в контексті проблем мультикультуралізму й аксіології правопорядку. Охарактеризовано філософсько-світоглядні засади сучасних мультикультурних практик. Розглянуто мультикультуралізм як чинник конструювання українських ідентичностей. Проаналізовано регіональні розбіжності у процесі демократизації українського суспільства. Висвітлено філософсько-антропологічні засади взаємозв'язку свободи та правопорядку. Розкрито аксіологічні аспекти правової культури сучасного суспільства. Визначено співвідношення правопорядку та правових законів за умов формування громадянського суспільства та правової держави.

Висвітлено історію становлення та розвитку філософії з давніх часів до сучасного періоду. Проаналізовано основні філософські концепції античності, середньовіччя, епохи Відродження, Нового часу, XIX - XXI ст. Розглянуто теми онтології, найкращого державного устрою, людського щастя, причинно-наслідкового зв'язку, особи та суспільної історії. Проаналізовано співвідношення віри та розуму на прикладі опозицій Ансельма й Абеляра, Ф. Аквінського та Р. Бекона. Охарактеризовано основні етапи розвитку філософського вчення у Київській Русі. Розглянуто філософські студії І. Дамаскіна, Л. Валли, Н. Макіавеллі, Д. Бруно, М. Монтеня, Р. Декарта, І. Ньютона, Д. Локка, Д. Берклі, Д. Юма, Т. Гоббса, Д. Дідро, Вольтера, Г. Сковороди, І. Канта, В.Ф. Гегеля, О. Конта, Г. Спенсера, Е. Маха, А. Пуанкаре, П. Дюгема, К. Поппера, М. Бердяєва. Розкрито основні положення філософської антропології, а також філософських теорій структуралізму, прагматизму, екзистенціалізму, персоналізму.

Освещена история становления и развития философии с древних времен до современного периода. Проанализированы основные философские концепции античности, средневековья, эпохи Возрождения, Нового времени, XIX - XXI ст. Рассмотрены темы онтологии, наилучшего государственного устройства, человеческого счастья, причинно-следственной связи, личности и общественной истории. Проанализировано соотношение веры и разума на примере оппозиции Ансельма и Абеляра, Ф. Аквинского и Р. Бекона. Охарактеризованы основные этапы развития философской мысли в Киевской Руси. Рассмотрены философские учения И. Дамаскина, Л. Валлы, Н. Макиавелли, Д. Бруно, М. Монтеня, Р. Декарта, И. Ньютона, Д. Локка, Д. Беркли, Д. Юма, Т. Гоббса, Д. Дидро, Вольтера, Г. Сковороды, И. Канта, В.Ф. Гегеля, О. Конта, Г. Спенсера, Э. Маха, А. Пуанкаре, П. Дюгема, К. Поппера, Н. Бердяева. Раскрыты основные положения философской антропологии, а также философских теорий структурализма, прагматизма, экзистенциализма, персонализма.